Merci Café.
Третя година ночі. Час, коли потрібна відвага, коли самотність стає відчутнішою, а всі труднощі здаються непереборними. Серце б'ється прискорено, неспокій огортає, і ти невпинно крокуєш кімнатою, вдивляючись у нічне місто. Вуличні ліхтарі мерехтять, ніби вагаючись між світлом і тінню.

Четверта година, потім п’ята. Порожнеча погляду розчиняється в темряві, поки перші птахи не розірвуть тишу своїм щебетом. Сонце повільно підіймається, місто оживає, а тягар, що здавався непосильним, поступово зникає.

Шоста тридцять. Відкриваючи вікно, вдихаєш свіже ранкове повітря. І раптом, з маленької кондитерської неподалік, доноситься знайомий аромат — гаряча, насичена кава. Всі страхи ночі розчиняються разом із нею.

Адже, хочеш ти цього чи ні, у всьому світі кава — це знак нового початку. Її аромат приносить силу, змушує йти вперед і залишати ніч позаду. Тут, у Парижі, все нарешті стає ясним.